Без Любви Господней словно силуэты –
Мумиями стали, жизни в душах нету.
Ходим, как слепые, Свет Небес не видим,
Голос нежный Божий в глухоте не слышим.
И земля магнитом всех без исключенья
Тянет, кто не знает Божьего Ученья,
Кто не под защитой Господа Живого,
Ближе они к бездне и не вникнут в Слово.
Бог зовет… и примет каждого с Любовью,
Оживит Он душу: будь, дитя, со Мною!
Новым сердцем станешь Господа ты славить!
Никогда Спаситель чадо не оставит.
Слово Его слушай и вникай усердно,
Чтоб в Небесном ритме билось твое сердце,
Чтоб тобой лукавство мира не владело,
Чтоб исполнить Волю Божью захотелось!
Лишь в Любви Господней души оживают!
Магнетизм земной к нам вдруг ослабевает…
Раиса Дорогая,
Липки, Россия
Люблю Господа, стремлюсь к Нему, живу для Него! Имею двух дочек и внука. Музыкант по образованию. Начала писать случайно. Проснувшись ранним утром, мои губы шептали стихи... e-mail автора:rayador@yandex.ru
Прочитано 7812 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
